Почесні-Союзянки

Євгенія Макарушка (Мулик) (04.08.1880 – 06.06.1977.)

Голова Собзу Українок 1917-1922 рр.
Українська громадська діячка, активістка жіночого руху (США)
у 1934 році була головою ділового комітету для підготовки Українського жіночого Конгресу  у Станіславі, активна членка УНДО.
Останні роки життя проживала в США.
Константа Малицька (30.05.1872 – 17.03.1946)
Голова Союзу Українок 1922-1923 рр.
Народилась у с. Кропивник, Калуського району Івано-Франківської області у рожині священика.
Брала активну участь у громадсько-політичному житті, засновувала хори, читальні «Просвіти», товариств тощо, працювала в педагогічних товариствах  «Рідна школа», «Крайове товариство охорони дітей і опіки над молоддю», була директором дівочої школи ім. Т. Шевченка, редактором єдиного на той час українського дитячого журналу «Дзвінок»
У 1912 році спільно з М. біленькою дала почин для заснування фонду «На потреби України», що був матеріальною допомогою для УСС 1914 р.
У 1915 р. окупаційна російська влада арештувала К. Малицьку за «мазепинство», і разом з 13 арештантами її висилають у Єнісейську губернію.
Після 15-річного перебування в Сибіру у 1920 повернулась до Львова, де знову почала працювати у школі ім. Т.Шевченка, захоплюється кооперативним рухом, створює крамниці для фінансової допомоги освітянам, працює в психотехнічній секції, яка запровадила в школах тестування, анкетування.
Катря Гриневич (Банах) (19.11.1875 – 25.12.1947)
Голова Союзу Українок 1923-1924 рр., українська письменниця, педагог, громадський діяч.
Народилась у м. Винники біля Львова в учительній родині. У трирічному віці батьки переїхали до Кракова. У 19-річному віці повернулась до Львова, де прожила майже усе життя.
Впродовж кількох років докладає багато зусиль до організації громадсько-культурного життя українського жіноцтва, пропагує серед нього високі ідеали служіння народові.
Друкувала оповідання і поезії в часописах «Буковина», «Неділя», «Мета» та ін. 1910-1912 рр. редагувала дитячий журнал «Дзвінок».
Починаючи з 2009 року Львівський відділ Союзу Українок проводить конкурс молодих прозаїків ім. Катрі Гриневич.
Марія Білецька (1864-1937)
Голова Союзу Українок 1924-1925 рр., український педагог, громадський діяч, публіцист.
народилась в Тернополі в родині секретаря староства в Галичині.
Одна з організаторів першої приватної восьмирічної школи ім. Т. Шевченка у Львові (1898 р.), викладач української мови, згодом керівник цієї школи (до 1908 р.)
Співпрацювала з Кобринською Н., Малицькою К. та Шухевич Г. у боротьбі за створення сильної жіночої організації й здобуття для жіноцтва людських прав. Була керівником і організаторм жіночого виробничо-виховного об’єднання «Труд», яке давало дівчатам-українкам загальну освіту і ремісничу підготовку.
В роки війна та після її закінчення працювала в комітетах допомоги інвалідам та голодуючим. З утворенням товариства опіки над інвалідами, кілька років посідала посаду голови цього товариства.
Приятелює з Іваном Франком. Залишила спогади про нього «Картини з життя Івана Франка».
Друкувалась у різних галицьких виданнях на різні теми.
Олена Федак-Шепарович (1894-1983)
Голова Союзу Українок 1925-1926 рр.
Українська діячка жіночого руху, журналістка, борець за жіночу рівноправність.
Родом зі Львова.
Під час Першої Світової війни займалась харитативною діяльністю: у  Червоному хресті, Жіночому комітеті допомоги пораненим і полоненим українцям. У 1919 році була представником уряду ЗУНР для справ Червоного Хреста, 1921 році була спів засновницею Союзу Українок, директором жіночого видавничого кооперативу цієї громадської організації.
У 1928-1935 роках – член проводу УНДО.
У 1938 році стала спів засновницею «Дружини княгині Ольги».
У 1935-1939 роках співредактор двотижневика «Жінка» і «Громадянка».
Олена Федак-Шепарович представляла інтереси українок на міжнародних жіночих конгресах у Парижі, Берліні, Відні.
Марія Бачинська-Донцова (26.07.1891-30.12.1978)
Голова Союзу Українок 1926-1927 рр.
Народилась в с. Сможе Сколівського району Львівської області.
 Під час Першої Світової війни належала до чоти УСС під проводом Олени Степанів.
У Львові стала членом українських товариств «Українська захоронка», «Просвіта», «Сокіл» Пласт» та Союзу Українок.  У 1924 році у зв’язку із справою Ольги Басараб взяла участь у викритті злочинів польської влади.
У 1920т роках Донцова часто публікується на сторінках галицької української преси. Активно працювала у Літературно-науковому віснику.
У 1950 році назавжди виїхала до Америки, де вступила до Союзу Українок. У цей період вона написала спогади про видатних постатей нашого минулого.
 Президія СУ - Мілена Рудницька
Мілена Рудницька (15.07.1892-29.03.1976)
Голова Союзу Українок 1928-1939 рр. Українська письменниця, журналістка, громадсько-політична діячка, учителька середніх шкіл.
Народилась у м. Зборів на Тернопільщині у сім’ї нотаріуса.
Викладач на Вищих педагогічних курсах у Львові (1921-1928 рр.) Пізніше Рудницька залишила працю учительки і повністю присвятила себе політичній і громадській роботі. Ще у 1919 р. вона увійшла до Національної Ради українських жінок. Одна з ідеологів українського жіночого руху на Західній Україні. Голова центральної управи Союзу Українок у Львові (за її головування він розрісся у сильну всенародну організацію, Українського жіночого конгресу в Станіславові (1934), Світового Союзу Українок, політичної жіночої організації «Дружина княгині Ольги», учасниця і репрезентантка українського жіноцтва на міжнародних жіночих з’їздах.
Мілена Рудницька була однією з трьох делегатів до Ліги Націй у січні 1931 р., які домагалися розгляду порушень Польщею гарантій прав нацменшин, зокрема терору і пацифікацій. Саме Рудницька одна з перших винесла питання про сталінський Голодомор в Україні на міжнародну арену, виступаючи на ІХ Міжнародному конгресі нацменшин у Берні у вересні 1933року.
Починаючи з 1994 Львівський відділ Союзу Українок проводить конкурс ім. Мілени Рудницької.