Тарас Шевченко як поет, художник, гуманіст – особистість поза швидкоплинним часом. Тарас Шевченко, за словами Євгена Сверстюка, «вічний дух України, який був і в часи Княжої Русі…, який є зараз, і який буде». кобзар1Він сучасний для кожного покоління, зрештою для кожного з нас. Варто лише вчитатися у його поетичні рядки, вдивитись у живописні полотна, спробувати відшукати приховані підтексти і ми почнемо пізнавати перш за все себе, українську націю, її культуру. Шевченко – поет над плином часу, проповідник слова істини, власне християнської істини, який любив Бога, часом сперечався з Богом, запитував Його, молився до Нього, молився не так за себе, як за Україну. Шевченкові ідеали впродовж десятиліть формують як національний, так і особистісний життєвий вибір. Важливо не розминутись з Шевченковою висотою, не втратити духовний камертон у діалозі генія зі своєю нацією. Тараса Шевченка часто називають мучеником, генієм, величним, велемудрим, пророчим, вільнолюбним, розіп’ятим і нескореним. Водночас він своєю людяністю, емоціями та переживаннями співмірний з будь ким із нас.

Сучасна ситуація в культурі України далеко не найкраща, часом виглядає дуже загрозливою для самого існування нації, держави. Вже «звичними» стали нарікання на занепад культури, на втрату високих ідеалів. Очевидним є знесилення культури, втрата нею екзистенційної енергії. Стало беззаперечним, що самознищення культури відбувається з великим прискоренням, і навіть те, що вціліло від неї виглядає крихким та ненадійним. Свідчення цього занепаду є у кожній сфері людської діяльності, просто в різних країнах цей процес відбувається з різною швидкістю. В Україні тотальна криза, у кращому випадку стагнація, насамперед морально-етична, прискорює процеси занепаду культури. Знижується рівень освіти, зникає «висока» елітарна культура. У структурі споживання відбуваються серйозні зміни: на відвідини театрів, виставок, концертів, на купівлю книжок, журналів, картин українці витрачають тепер значно менше, ніж на вбрання, алкоголь та бензин. Невігластво з нахабним торжеством заповнює життєвий простір існування людини. Такі явища не вперше у нашій історії. Варто згадати, що ще 110 років тому, виступаючи не традиційному всенародному березневому святі, Іван Франко запитував своїх сучасників: «…подумаймо, наскільки ближче ми до здійснення наших національних ідеалів, Шевченкових ідеалів, ніж був він сам?» І по короткій хвилі відповів: «Наша нація як була, так є розмежована кордонами і в своїм нутрі розділена суперечностями; величезний процент її синів, що вигодувані її хлібом, цураються її, заперечують її існуванню і залюбки пруться туди, де їх ніхто не просить і не потребує, де з них сміються, де ними погорджують, хоч і користуються їх геростратовими услугами». Цей хід по колу невдач та занепаду дає небагато підстав для оптимізму, самоповаги та заспокоєння. Тому важливо є побачити хоч невеликий, але крок вперед на шляху до духовного, культурного удосконалення. Такі кроки впевнено роблять учасники міжнародного конкурсу «Мій рідний край».

Ми часто почуваємося пригнічено-розгубленими перед викликами часу, перед духовною неосяжною Кобзаревою величчю і власною суспільно-політичною безпорадністю. Запитуємо себе – чи буде поезія Шевченкова співзвучною дітям масової культури та споживацького суспільства? Чи вони читатимуть «Кобзаря» в електронній версії? Які ж відповіді знаходимо на ці запитання?          Члени журі міжнародного конкурсу учнівських та студентських робіт «Мій рідний край» були приємно подивовані тією кількістю, а головне – високою якістю дослідницьких робіт, які були присвячені різним аспектам життя та творчості Тараса Шевченка. Організатори конкурсу знайшли можливість видати окремим збірником ці роботи, за що їм велика та щира подяка. І справді, як сказав Іван Дзюба «Шевченко як явище невичерпний, нескінченний і незупинний. Волею історії його ототожнено з Україною, разом з її буттям триває Шевченкове». Наші конкурсанти, їхні дослідницькі роботи теж стали часточкою незупинного буття Поета.

Конкурсанти обрали найрізноманітніші теми. Окремі аспекти біографії та історії творчості Кобзаря розкрили Анастасія Морозова, яка описала участь Тараса Шевченка у діяльності «Кирило-Мефодіївського братства»; Катерина Левенець зосередила увагу на маловідомій іпостасі Шевченка як географа та картографа; Анатолій Сметана докладно описав історію перших видань «Кобзаря». Літературознавчі роботи представлені глибокими дослідженнями Ольги Пелипенко, яка дуже фахово порівняла ранню творчість Т.Шевченка і польських романтиків. Тетяна Карамшук зробила спробу виокремити основні філософські ідеї у творчості Кобзаря, а Яна Корсюк захопилась його поетичними виявами любові до рідного краю. Мовознавчі роботи відкрили молодих талановитих дослідниць. Зокрема, Ольга Скотар показала особливості мови «Букваря» Тараса Шевченка, а Інна Хмара простежила втілення шевченкіани в ономастиці. Народна пісня, дума, кобзарство як духовний імператив Поета досліджували Анастасія Алентьєва, Юля Мацола, Анастасія Лещенко, Оксана Бочковська. Тема вшанування українського генія зацікавила Вікторію Вишенську та Катерину Клименко. Велика вдячність всім педагогам, які допомогли нашим конкурсантам написати сповнені високим інтелектом, щирими емоціями, глибокими переживаннями дослідницькі роботи.

Збірник «Шевченкіана» продовжує діалог з Великим Кобзарем, свідчить про потребу молодого, ще зовсім юного покоління одвічного пошуку істини, добра, шляхетності, пошуку і віднайдення дороги до пізнання великого генія України – Тараса Шевченка.

Оксана Маланчук-Рибак

доктор історичних наук, професор Львівської національної академії мистецтв

член конкурсної комісії Міжнародного конкурсу «Мій рідний край 1997-2013 рр.»