21 квітня 2014 року у великодній, обливаний, волочильний понеділок Чернігівський відділ Союзу українок традиційно провів загальноміське свято Великодня «Цей світлий, великодній обливаний понеділок!» на пагорбі біля П’ятницької церкви. Жителів міста з Великоднем привітав Секретар Чернігівської Єпархії УПЦ КП отець Роман. На святі обрядовий гурт Союзу українок виконував великодні пісні, веснянки, гаївки. Дівчата водили хороводи, грали у великодні ігри.

1

Заясніли пишні квіти

Між зелених трав

Бо їх вранці гріло сонце

Дощик поливав.

Пригадаймо  Великодній

Давній обичай -

Поливаємо водою

Молоде дівча!

ІЦоб росла і розквітала,

Наче маків цвіт,

Щоб красою молодою

Звеселяла світ.

Всі дівчата – наче квіти

Між зелених трав!

Не одна сьогодні сушить

Не одна сьогодні сушить

Вишитий рукав!

Поливаний, Обливаний, Волочильний – такі назви має другий день Великодніх свят, понеділок після Великодня. Понеділкові обряди розподіляються на два окремих дійства: відвідування знайомих («нести калача»), що й дало назву «Волочильного понеділка» та обливання водою – «Поливальний (обливальний) понеділок».

У Великодній понеділок люди ходили один до одного у гості – своєрідний обхід односельців: христосувалися й обмінювалися писанками. Хрещеники ходили в гості до хресних батьків, а онуки — до бабусь, несучи їм гостинця — пироги та крашанки. Діти – «христосувальники», або ж «волочебники», зібравшись у ватаги, «несли калача» до родичів та сусідів. Приймаючи «волочене», тобто зав`язані у вузлику калачі та крашанки, хресні батьки та інші родичі дякували та просили передати уклін батькам. При цьому, у свою чергу, клали дітям до вузлика печиво, кільця ковбаски, крашанки та інші освячені напередодні в церкві смаколики.

Традиція обливання водою дало ще одну назву цьому святковому дню – “поливальний (обливаний) понеділок”. Обливати когось або самого себе водою на Великодньому тижні — це стародавні звичай, що пов’язаний з весняним очищенням водою.

В Україні в понеділок хлопці обливають дівчат водою — «очищаються». Вважалося, коли хлопці хоча б одну дівчину не облили водою, то це для дівчини було б ганьбою. Зазвичай хлопці ходили «ватагами», заходили до хати, де була дівчина й просили батьків, щоб дівчина вийшла на двір. Батьки раділи, що їхню хату не обминають поливальники, адже це означалося, що є надія на весілля.

Христос воскрес! Воскресне Україна!

І буде її пісня солов’їна

Всіх чарувати на землі людей

І обіймати крилами дітей.

Христос воскрес! І Батьківщина знову

На повні груди  дихає любов’ю.

Святкові радісно гудуть

Співає жайвір: «Україні буть!»

Христос воскрес! І писанку червону

Несу  я до Шевченка на долонях

І кетяг пурпурової калини

Кладу, вклонившись,  на вівтар святині.

Кажу Шевченку: «Батьку, ми воскресли,

І наша доля волі перевеслом

Навколо тебе весь народ єднає

Й Великоднем наш обрій сяє!»

Христос воскрес! Воскресне й Україна!

І переможний  стяг наш синьо-жовтий

Ніхто не забере із  рук народу,

Бо з нами Бог, Кобзар, і Правда, і Свобода!

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

ВОСКРЕСНЕ УКРАЇНА!

 

2

3

P1010898

P1010911

P1010912

P1010924

5

P1010943

P1010966

P1010967

Голова Чернігівського відділу Союзу українок п. Раїса Решетнюк (Костарчук).