«Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього», – стверджував видатний український поет М. Рильський. І з ним важко не погодитись, бо як дерево тримається за землю своїм розгалуженим корінням, так людина повинна шанувати спадщину своїх пращурів, щоб не втратити духовну рівновагу. Без нашої історії  ми були б не народом – блукаючими кущиками «перекотиполя», що котяться, куди вітер подме, бездумно лишаючи своє насіння по всьому світі, не турбуючись, куди воно впаде – на мертвий камінь чи в родючий чорнозем.

Вміння шанувати спадщину наших дідів робить нас нацією, українцями, незалежно від того, де ми живемо. Хіба ж можна забути бабусину вишиванку, дбайливо вигаптовану при світлі свічки, або колиску, вирізьблену батьковими руками? Чи стару, потьмянілу від часу,  ікону, що висіла у куті хати, незмінно прикрашена рушником? У цих простих речах, як і в мові та  піснях, збереглась наша історична пам’ять. Тому так важливо не розгубити її у вирі сучасного життя, як це роблять в Українському музеї Канади, що діє в приміщенні Інституту Св. Володимира в Торонто.

 Вже майже 70 років музей зберігає безцінні набутки українців у Канаді. Всі його експонати – відображення культури та історичної спадщини канадців українського походження та їх внесок в барвисту мозаїку культур цієї країни. З 1980 року музей потішив  відвідувачів багатьма  виставками, наприклад, присвяченим українському ткацтву минулого і сьогодення (1986) та українським меблям (1992); представив старовинні традиційні музичні інструменти (бандуру) (2004); а також показ колекції Івана та Марії Яремко (2008) та  Івана Котульского (2009).

Цікаво, що Український музей  Канади – це не просто «комора зі скарбами». Тут діють і спеціальні освітні програми, а також радо діляться своєю бібліотекою, архівами та колекційними матеріали зі студентами та викладачами, приватними особами, що займаються вивченням української культури.

Український музей  Канади з успіхом виконує головну свою місію – зберігає надбання предків для прийдешніх поколінь, щоб не забували про своє походження. З дня в день він гостинно відчиняє свої двері для тих, кому небайдуже все, що ріднить їх з Україною.
Цікаво, що музейний осередок має доволі багату історію. Східний філіал (тепер філія Онтаріо) Українського музею Канади зародився ще  восени 1944 року завдяки зусиллям засновників: Іванни Вахни, Євдокії Гуцуляк-Мандзюк, Калини Скалюк та Союзу Українок Канади при Православному соборі Святого Володимира в Торонто. Проте за 35 років музей настільки обріс новими експонатами (сьогодні їх понад 4 тисячі, в тому числі 400 вишиванок – предмет гордості музею), що стіни собору стали для нього тісними, тому його перенесли до Інституту Св. Володимира, де з 1979 року музей і приймає відвідувачів.

 Кожен відвідувач знаходить тут щось, що і зацікавить, і зачарує. Хтось не зможе відвести погляду від бурштинових та коралових намист та герданів з бісеру, хтось – від хитрого сплетіння барвистих килимів ручної роботи.  Про рушники (їх в музеї – більше 300) годі й говорити!  Адже це не тільки незмінний атрибут повсякденного побуту українців – він і магічний ритуальний предмет, без якого не обходилась жодна значуща у житті українця подія: зустріч гостей із хлібом-сіллю, прикрашання ікони. Музей відкриє для вас традиційний одяг різних етнографічних регіонів України – від яскраво-сліпучого гуцульського костюму до елегантного, шитого білим по білому, полтавського. Ваблять дивними візерунками та ніжною красою писанки не лише з різних куточків України, але й авторські роботи відомих канадських майстрів, таких як, наприклад,  Жаклін Клим (Jacqueline Klim) і Оксани Лятуринської (Oksana Lyaturynska). А скільки в музеї унікальних історичних костюмів  (повної репродукції одягу VIII-XVIII століття), зразків валюти та штампів Незалежної України (1918-1920), гравюр, офортів, ксилографії, ліногравюр, зразків літографії та шовкографії – просто диву даєшся!

Філія Онтаріо

Союз українок Канади

Джерело: http://razommedia.com/museum/