20 березня 2012 року  відійшла у вічність відома поетеса, громадська діячка, учасниця українського правозахисного руху, дружина і соратниця В’ячеслава Чорновола, перша голова відновленого Союзу українок України-Атена Василівна Пашко.

Увесь свій талант, усе своє життя вона присвятила служінню народові, служінню Україні.

Атена Пашко2

Народ зрадіє – й переможе
в своїй державі смертю смерть.
Проб’ється парость із насіння,
Й здорове наше покоління
Візьме до рук кермо своє.
Ми не загинемо. Ми – є!

***********
…Як же Вам, Жінко,
на нарах спиться…
Ви ж не розбійниця, ані не вбивця.
Як же Вам, Жінко,
на нарах спиться….
Вам би купатись кожного ранку
У водах, що пахнуть зіллям рум”янку…
За Перекопи,
і на світанку будять конвої
Ведуть, як бранку, до водопою.
А за стіною – вогні неони,
У магазинах ніжні нейлони,
Різні жіночі срібні брязкальця,
Персні на Ваші тендітні пальці…
Брязчить понуро замок тюремний
Уже не кафський і не гаремний.
Як же Вам, Жінко, кажуть у очі:
“Руки за спину! – руки жіночі…
Відійшли війни за перекопи,
Позаростали квіттям окопи…
А чи Вам, Жінко, щастя насниться?
В наш вік космічний,
такий трагічний,
що аж комічний…..
Як же Вам, Жінко, на нарах спиться….

© Атена Пашко