Співана поезія як жанр залишається елітарним, проте не завжди – кулуарним жанром. Традиція, усталена ще від 80-х років, стала виявом іншої, відмінної від масовості музики, яка відкриває літературу через вокал. Юлія Косівчук, Володимир Півторак, Мар’ян Гаденко, Лариса Бережан – це буковинські автори-виконавці, котрі працюють саме у жанрі співаної поезії.

Концерт27 вересня у Центральному палаці культури міста Чернівців відбувся авторський вечір Лариси Бережан і прозвучала співана історія української літератури: від Празької школи і шістдесятників до сучасних авторів, котрі творять якісну літературу зараз.

Попри те, що зазначений вище жанр не розрахований на масового слухача, концерт Лариси Бережан зібрав абсолютний аншлаг, співачку кілька разів упродовж концерту просто зупиняли оплески, які не відразу давали приступити до виконання наступної композиції. Окремо варто відзначити філологічні ремарки виконавиці, яка фахово тлумачила історичний та суспільний контекст кожного із заспіваних текстів.

Мистецьку палітру вишуканого дійства створили інструментальні поєднання фортепіано зі саксофоном (Валентин Курилюк), скрипкою (Андрій Майданський), а також вокальний дует Лариси Бережан і Георгія Постевки.

Програма символічно була названа «Кросворди долі», адже співана поезія, як і кросворд, свій сенс передає через інтелектуалізм, її прочитання-відгадка неможливе без посередництва ерудиції.

Директор Центрального палацу культури Олександр Мадей відкрив відвідувачам вечора таємницю: такі заходи будуть традиційними, визначена і їх періодичність (раз у місяць).

Якщо характеризувати концерт Лариси Бережан якимось одним словом,  то нам на думку спадає прикметник «винятковий». Адже це, по суті, не правило, а виняток, коли розмова про високу літературу через омузичення збирає аншлаги, і слухач настільки щиро сприймає, що відразу обговорює з виконавцем почуте. Винятком є і сам спосіб світобачення головної героїні мистецького дійства. Адже Лариса Маркуляк-Бережан – доцент кафедри української літератури ЧНУ, фаховий науковець, який відкриває філологам світ української неокласики (і не тільки) і разом з тим знаходить час якісно творити мистецтво. Існує думка, що навіть улюблена професія і захоплення рано чи пізно почнуть витісняти одне одного. Очевидно, що є і винятки…

Іванна Стеф’юк