Хай тілом згину я, та духом з вами буду вічно…

Натхненний Святим Духом, пророк Давид у 117-му псалмі вигукнув: «Не помру, але житиму і буду звіщати про чини Господні!» Воістину не злукавив і не помилився псалмопівець, бо навіть у вимірі швидкоплинного людського життя ось уже три тисячоліття, читаючи Псалми, людство його вустами промовляє молитви до Господа.

на_титулБільш як сімдесят літ минуло відтоді, коли відійшов до Господа Андрей Шептицький. За земними мірками цього з лихвою достатньо, щоби в клопотах наступних поколінь згубитись у забутті. Ба більше – радянська влада чинила все можливе і неможливе, щоби навічно витерти з народної пам’яті це ім’я. Але як в «Бога живого всі живі», так вічно житимуть у Господі і справи праведників й через століття свідчитимуть про їх праведність, а для народу Божого будуть достовірним дороговказом осягнення спасіння і життя вічного.

В істинності сказаного щоразу пересвідчується Громадська рада «Святий Юр», долучаючись до організації у різних місцевостях Галичини заходів, пов’язаних із вшануванням праведного Андрея Шептицького. Не винятком стало Свято української молоді, проведене у районному центрі Львівщини м. Миколаєві 18 травня 2017 року. В усьому, що відбувалося цього дня, рівно ж як і в усіх інших подібних акціях, відчувалась незрима присутність святоюрського Владики.

Свято української молоді в Миколаєві під гаслом «Андрей Шептицький – це Україна: будівничий, князь, лідер!» розпочалось на центральній площі міста парадом вишиванок учнів загальноосвітніх шкіл та молебнем до Пресвятої Богородиці. У вітальному слові поет Ігор Калинець заакцентував на феномені української вишиванки та української нації, що є «найбільш вишиваною нацією світу».

Вишиванка, поряд з іншими українськими символами-оберегами – такими, як прапор, герб, гімн, а також духовними скелями української ідентичності, як Шептицький, Шевченко, Леся Українка, Франко, є тими найдієвішими чинниками, які з чистих дитячих душ формують нову, свідому свого покликання в цьому світі християнську націю, що її уже ніхто не поставить на коліна.

В народі кажуть, що немає українця, якому Бог не дав би бодай декілька різних талантів. Тому свято у Миколаєві було насичене різноманітними заходами, присвяченими вшануванню праведного Андрея Шептицького, де учнівська молодь представила здобутки у різнопланових сферах творчості.

Очевидно, що обов’язковим елементом була науково-практична конференція, в ході якої учні робили свої перші кроки у ролі дослідників та доповідачів. І тут немає значення, що користувались вони переважно доступними та уже відомими джерелами, – важливо, що учні вийшли поза вузькі межі шкільних підручників та програм і спробували свої сили в морі часто суперечливої інформації та літератури.

Вразив присутніх на святкуваннях також високий рівень творчих робіт учнів Миколаївської дитячої школи мистецтв на виставці під гаслом «Таланти Твої, Русь-Україно». У презентованих творах виразно відчувалось, що українська земля і надалі зроджуватиме нових рутковичів та кондзелевичів, васильківських та новаківських, архипенків та черешньовських – тих, які ще не раз прославлять українську націю в колі інших культурних націй світу.

Цікавим було і те, що пісенний фестиваль у Миколаєві організовано для найширшого кола глядачів у центрі міста на площі перед фігурою Пресвятої Богородиці. Воістину Бог щедро обдарував Україну талановитою і творчою молоддю.

У підсумку кожного заходу у Миколаєві представники Громадської ради «Святий Юр» нагородили усіх учасників святкувань та їх наставників дипломами, грамотами й подяками. І кожного разу, дивлячись у чисті дитячі очі, ми бажали їм натхненної праці на прославу Бога та добро України.

А нам усім хочеться побажати, щоби такі святкування стали традиційними в кожному місті, містечку та селі нашої України.

на_титул 93 92 84 80 на_титул 69 67 60 55 51 50 48 47 45 41 38 33 23 28 20 16 15 09