20 березня минає шість років, як відійшла у вічність велика українка – перша голова відновленого Союзу Українок України, громадська діячка, поетеса, учасниця правозахисного руху, дружина героя України В’ячеслава Чорновола – Атена Пашко.

Увесь свій талант, усе своє життя вона присвятила служінню народові, служінню Україні.

Вона була з Союзом Українок від самого початку організації до власного останнього подиху.

Oleg Vyshniakov / Олег Вишняков

20 березень 

Сьогодні День пам’яті Атени Пашко – української поетеси, громадської діячки, дружини В’ячеслава Чорновола. Вона боролася за Україну, була організаторкою демократичного жіночого руху, прожила важке, але надзвичайно цікаве життя.
Народилася Атена Пашко у селі Бистриці на Львівщині 10 жовтня 1931 року. Батько дівчинки був учителем німецької мови та історії стародавнього світу. Саме він назвав доньку таким нетиповим ім’ям, на честь Афіни – богині мудрості. У церкві її охрестили Святомирою, тож дівча отримало подвійне ім’я.

Атена-Святомира любила гуманітарні науки. Але батько знав, що вони до добра не доведуть – хіба що до табору у Сибіру. Тому він наполіг, аби донька вступила у Львівський лісотехнічний інститут. Там Атена здобула фах інженера-хіміка. Під час навчання жінка зустріла свого першого чоловіка – Василя Волицького. Її активна громадянська позиція у майбутньому почала шкодити йому. Волицький займав високу керівну посаду, а там не схвалювали націоналістичні настрої в родині. Парі довелося розлучитися.
Проукраїнські дії Атени часто шкодили їй у житті. Через них її звільнили з роботи у Львівському університеті. Через виступи на захист репресованих діячів за нею почало стежити КДБ. Від цього «пильного ока» вона не могла позбавитись аж до здобуття Україною незалежності.

Атена активно спілкувалась з шістдесятниками, зокрема подружжям Калинців, Стефанією Шабатурою, Іваном Світличним та іншими. Саме у помешканні останнього через декілька років Пашко познайомилася з В’ячеславом Чорноволом.

Весілля двох патріотів відбулося в Якутії, де Чорновіл відбував заслання. Атена була вдягнена у вишиванку, В’ячеслав подарував їй великого гуцульського персня. Додому поверталися пішки через тайгу – таким було дисидентське весілля.

Атена допомагала Чорноволу видавати «Український вісник» – на побачення він брав по кілька друкованих сторінок, ховав у руках і передавав коханій, а вона несла їх до друкарки. Так і виходив часопис.

Невдовзі заарештували й Атену, а ще – сестру Чорновола Валентину. Атена та В’ячеслав сиділи в сусідніх камерах. Жінка розповідала: коли її вели на допит, серед конвою арештантів вона побачила і коханого. Їй стало недобре, вона зупинилася, притулилася до стіни. Тоді В’ячеслав прокричав: «Атенонько, тримайся!».

Пашко відпустили, але жити вдома було неможливо – все прослуховувало КДБ. Коли жінка відмовилася від телефону, залучили сусідів – ті навіть просвердлили в стінах дірки аби підслуховувати розмови.

Чорновіл повернувся додому лише у 1985. Тоді ж почалася їхня активна робота: збори, мітинги, Гельсінська спілка. Атена була поряд з В’ячеславом постійно. Свої зусилля вона поклала на те, аби відновити Союзу українок. Пашко вважала, що політична й громадянська активізація жіноцтва, зростання рівня жіночої освіти, участь жінки в політиці та піднесення національної свідомості – надзвичайно важливі речі, які потрібно втілити.

Згодом, уже після історичних виборів 1990 року, на її плечі доля поклала не менш важку ношу дружини опозиційного політика першої шеренги. Жінку засмучувало, що попри здобуття незалежності, люди досі не цінують свободу та державність.

«Колись я думала: коли буде український прапор, тризуб, можна буде співати гімн – вже буду щаслива. Але якщо вони і є, але вихолощені, то сумно, прикро. Дуже прикро і аж страшно робиться, що через двадцять років мусимо повертатися до тих початків, що досі не можемо скинути з себе ярмо раба, що треба відроджувати окрадену духовність, знівечену мораль, потоптану мову, сплюндровані святині… Але надія не вмирає», – казала Атена.
Коли В’ячеслав загинув, це було трагедією не лише його родини, але й всієї України. Атені було надзвичайно важко. «На похоронах навіть плакати не могла. Через півроку після його вбивства в мене стався інфаркт. Тільки коли лежала в реанімації, з очей потекли сльози», – розповідала жінка про той страшний час.

Після одужання жінка почала працювати над впорядкуванням спадку чоловіка, виданням його книг. При цьому вона сама була поетесою – книжок вийшло небагато, бо у радянські часи її не друкували, а після смерті чоловіка було вже не до цього.

Атена Пашко до кінця продовжувала допомагати жінкам попри те, що була майже сліпою. Але ніколи – безсилою.
Померла ця чудова жінка на 81 році життя. Її поховали на Байковому цвинтарі у Києві. Як вона і просила – поруч із чоловіком.

 

Атена-Пашко-з-Союзянками385646_390868874256974_1021853998_n29425831_2036378803271936_7102300431975448576_o